75% батьків говорить, що їхні діти демонструють ті чи інші симптоми травматизації психіки. Найрозповсюдженіший симптом — так звані “емоційні гойдалки”, коли настрій швидко і без зовнішніх причин коливається від дуже гарного до надзвичайного поганого і навпаки. Також кожна п’ята дитина має порушення сну, кожна десята — зменшення бажання спілкуватися, нічні кошмари та погіршення пам’яті. Це дані опитування Gradus Research, проведеного серед містян 18-64 років, які мають дітей до 18 років.

Психологи рекомендують розмовляти з дітьми на тему війни, даючи назви явищам та обговорюючи причини тих чи інших дій. 73% батьків мали пряму розмову з дитиною про війну. Решта вважають своїх дітей або замалими для такої розмови (частіше це відноситься до дітей молодших 9 років) або вже дорослими, тобто такими, що все розуміють самі (це частіше стосується дітей старших 14 років).

“75% тих, хто спостерігає пост-травматичний синдром у дітей, — це дуже високий показник. Дітей, що реально пережили вплив бойових дій, значно менше. Проте діти є максимально чутливими до стану тих значущих дорослих, що оточують їх. Знервовані батьки чи бабусі з дідусями мають не менший вплив на погіршення психологічного стану дитини, аніж об’єктивні події у країні. Тож, як кажуть в літаках, спочатку треба надіти захисну маску на себе, а потім на дитину”, — говорить засновниця і СЕО Gradus Research Євгенія Близнюк.

Чверть дітей потребувала медичної допомоги після початку агресії. З них 40% не змогли цю допомогу отримати — через відсутність потрібного лікаря чи лікарні поруч. Брак психологічної підтримки — серед топ потреб, які ідентифікують українські батьки. Але такого, щоб діти чогось конче потребували та жодним чином не могли отримати — у 79% респондентів цього не було.

Переважна більшість українців шкільного віку продовжують навчання в школі віддалено, проте на думку 66% опитаних батьків якість навчального процесу значно погіршилася. Налагодження навчального процесу — найбільша потреба українських дітей, на думку респондентів. За нею йде потреба в одязі/взутті та навчальному приладді.

Більше половини опитаних заявили, що на цей час не працюють, грошові надходження до сімейних бюджетів впали. Понад половина (55%) респондентів залишилися у місці постійного проживання. Проте цей показник значно коливається по регіонах: на Заході лишилося вдома 77% на Сході ж — лише 25% опитаних. За оцінками ЮНІСЕФ, в цілому половина з 7,5 млн українських дітей була змушена залишити звичне життя, а 2 млн виїхали за межі України, це наймасовіше переміщення неповнолітніх через військові дії з часів Другої світової.

Діти завжди були у центрі зусиль і сподівань українців. Краще життя для них є одним з головних мотиваторів для наших земляків, який дозволяє українцям виносити всі кризи та будувати майбутнє. Про це говорили дослідження, проведені Gradus Research влітку 2021 року, до 30 річниці Незалежності України, тоді ми питали, про що мріють українці для себе та своїх дітей. Проте війна докорінно змінила контекст досліджень. В рамках воркшопу “Protecting Children in Urban Conflict in Ukraine”, що провела організація Save the Children, Gradus Research презентував результати опитування батьків щодо стану їх дітей після двох місяців воєнної агресії рф проти України.

Більше даних цього дослідження (англійською) за запитом в формі на цій сторінці.

Опитування було проведено дослідницькою компанією Gradus Research методом самозаповнення анкети в мобільному додатку. Онлайн-панель Gradus відображає структуру населення міст з кількістю мешканців понад 50 тисяч у віці 18-60 років за статтю, віком, розміром населеного пункту та регіоном. Період проведення — 26 квітня - 27 квітня 2022 року. Опитано 784 респондентів, які мають дітей (до 18 років), загальна кількість дітей, яких охоплює опитування — 1179.